Поснова Т.П.
Черновицкий
национальный университет им. Ю.Федьковича, Украина
Мізковий
штурм як метод психолого-педагогічного впливу
Сучасна психологія, педагогіка пропонує величезну кількість
найрізноманітніших видів навчання, і вибір того чи іншого методу в значній мірі
впливає на вирішення поставлених завдань. Д.Лі пропонує звертати увагу на низку
перемінних, від яких буде залежати вибір методу навчання в тренінговій
групі: завдання програми, її тривалість,
рівень підготовленості учасників, попередній досвід, доступні фінансові
ресурси, необхідне обладнання, міра міжособистісної взаємодії учасників, міра
очікуваної активності учасників, розмір групи, доступні допоміжні засоби [109,
46].
Одним із
ефективних засобів психолого-педагогічного впливу, що може активно
використовуватися у вузівському навчально-виховному процесі, є мізковий штурм. Даний метод був
розроблений А.Осборном 50-х роках ХХ ст.
[264]. Його основна мета полягає у виявленні якомога більшої кількості
оригінальних ідей на основі актуалізації ціннісно-смислової сфери, але не
аналіз і обговорення запропонованих учасниками рішень. Доцільність застосування
“мізкового штурму” підтверджується і думкою А.Г.Асмолова, який зауважує на
незвичності, різноманітності, “дивакуватості” смислових зв’язків, що виникають
в умовах розпаду нормально функціонуючої вербалізованої мислительної діяльності
[16]. Основою цього методичного прийому є психологічний феномен творчого
розкріпачення, нові оригінальні ідеї приходять лише тоді, коли людина не
відчуває соціального тиску і критичного ставлення. А.Осборн стверджує, що
вірогідність наштовхнутися на хорошу ідею серед великої їх вибірки
збільшується, але разом з цим, він припускає, що час, витрачений на генерування
ідеї, не впливає на її якість.
Метод мізкового штурму на сьогоднішній день нараховує
десятки модифікацій та варіантів проведення, та в нашому дослідженні ми
зупинилися на класичному варіанті А.Осборна, основою якого є створення “банку
ідей” та його експертиза. Ефективність застосування даного методу передбачає
дотримання певної процедури його проведення:
·
відбір груп для генерації ідей;
·
застосування правила, що забороняє критику будь якої ідеї;
·
на протязі короткого часу (10 хвилин) генерація ідей в малих
групах і фіксація їх на картках;
·
зачитування ідей по черзі перед великою аудиторією, решта
записує думки, що спали на думку;
·
класифікація рішень за категоріями інформації.
Врахування цих вимог передбачає наявність декількох етапів у
проведенні “мізкового штурму”:
·
на першому етапі доцільно провести інструктаж щодо процедури
проведення: відбір груп для генерації ідей (чотири групи по 6 чоловік);
визначення тривалості сесії; формулювання проблеми обговорення;
·
другий етап передбачає забезпечення необхідними матеріалами для
документальної фіксації ідей, що виникли в процесі обговорення. Для цього у
кожній групі можна обрати секретарів, в обов’язки яких входило протоколювання
ідей на спеціальному бланку. Такий живий запис спонукає учасників
висловлюватися коротко і чітко, а також підвищує продуктивність висування нових
ідей;
·
на третьому етапі учасники ознайомлюються із правилами, за якими
відбувається висування ідей в групах: заборона критики будь якої ідеї у будь
якій формі (вербальній чи невербальній), спонукання до вироблення якомога
більшої кількості ідей, свобода асоціацій при їх генеруванні, рівноправність
учасників;
·
на четвертому етапі власне починається процес
обговорення проблеми і генерація ідей. Важливо пам’ятати, що значною на даному
етапі залишається роль ведучого, який намагається супроводжувати цей творчий
процес, підбадьорює учасників, допомагає у формулюванні думок та попереджує
можливість виникнення критики;
·
на п’ятому етапі групи об’єднуються для спільної
роботи. Секретарі кожної групи зачитують думки, внесені до „банку ідей ” на
попередньому етапі, а решта учасників фіксує думки, що спали їм на думку під
час прослуховування;
·
на наступному етапі всі ідеї класифікуються за
категоріями інформації та піддаються колективному аналізу;
·
останній етап передбачає обговорення отриманих в процесі мізкового
штурму вражень, висловлення зауважень і побажань.
Метод мізкового штурму має свої незаперечні переваги: чітка та ефективна
процедура проведення, що забезпечує максимальне включення в обговорення
проблеми всіх учасників; простота методу не вимагає застосування спеціального
високотехнологічного обладнання або тривалого навчання; в процесі обговорення
проблеми в даному руслі досягається вихід за межі стандартного мислення та
формується критичне мислення.
Разом з цим, багато з цих переваг мають і зворотну сторону – високий
рівень залученості позбавляє особистої відповідальності за процес перебігу
обговорення, а відсутність готовності членів групи виробляти ідеї може
призвести до абсолютної неефективності даного методу. Також слід пам’ятати, що
мізковий штурм є лише етапом у процесі вирішення проблеми, і тому не може
виступати єдиним методом психолого-педагогічного впливу.
Література
1. Асмолов А.Г.
Культурно-историческая психология и конструирование миров. – М.: Изд-во
Института практической психологии, 1996. – 768 с.
2. Ли Д. Практика группового
тренинга. – СПб.: Питер, 2001. – 224 с.